ВІДСЬОГОДНІ ВІД ДОМАШНЬОГО ТИРАНА ЗАХИЩАЄ ЗАКОН
Сьогодні, 11 січня 2019 року, набули чинності зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, які стосуються домашнього насильства.
Як на одній з важливих, Міністерство юстиції України закцентувало свою увагу на темі домашнього насильства. Не тільки словами, конкретними ініціативами та інструментами впливу Мін’юсту вдалося реалізувати важливу справу, що стосується благополуччя українських родин – Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року №2227-VІІІ до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України внесені зміни, які відповідно до розділу ІІ цього Закону, набирають чинності З 11 січня 2019 року. (Крім підпункту 3 пункту 1 розділу I цього Закону (щодо статті 67 КК), який набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, тобто 12 січня 2018 р.)
«Віднині домашнє насильство з площини моральної переходить у площину реальної відповідальності, аж до кримінальної, – говорить начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ірина Свистун. – Тепер члени родини захищені законом від тирана, який знущається з рідних, і раніше на нього не було управи, адже подекуди навіть говорити про такі проблеми в сім`ї не дозволяла наша ментальність, наші традиції. Законодавець чітко прописав визначення «домашнє насильство», його ознаки, а також відповідальність за всі його прояви».
Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації: домашнього насильства (ст. 126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК України), а також кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів або обмежувальних приписів та непроходження програми для кривдників (ст. 390-1 КК України).
З набранням чинності вищевказаних змін, домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
У новій редакції викладено: статтю 134 Кримінального кодексу України «Незаконне проведення аборту або стерилізації», статтю 152 «Зґвалтування» та статтю 153 «Сексуальне насильство» (закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запроваджуючи концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства. )
Кримінальний кодекс України доповнено розділом XIII-1 «Обмежувальні заходи». В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
У Кримінальному процесуальному кодексі України 11 січня 2019 набувають чинності зміни, що стосуються:
– доповнення переліку документів, які можуть бути тимчасово вилученими у межах заходу забезпечення кримінального провадження – тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом: документи, які посвідчують право на володіння та носіння зброї;
– закріплення переліку обмежувальних заходів, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого, прокурора про обрання запобіжного заходу в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
– уточнення, що підставою для закриття кримінального провадження, пов’язаного з домашнім насильством, не може бути відмова потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
– обмеження ініціювання угод про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством.
– уточнення правил провадження у формі приватного обвинувачення, а саме: до кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється таке провадження, віднесено домашнє насильство, незаконний аборт або стерилізація, примушування до шлюбу, сексуальне насильство (ч. 1 ст. 153 КК України).
Приймаючи такий закон, Україна ще раз підтвердила свою чітку орієнтацію на європейські принципи права, на дотримання прав і свобод громадян, на утвердження кращих родинних традицій, основою яких є любов, повага і взаєморозуміння.
