Згасло ще одне полум’я життя…
Біль... Сльози... Розпач... Ненависть... Відчай... Саме така суміш емоцій сьогодні переважала у серцях тих, хто прийшов проститися із нашим односельцем Святцем Олексієм Миколайовичем.
Святець Олексій Миколайович народився 22.03.1976 року в селі Білоярське.
З першого дня війни 24.02.2022 року пішов на службу в ЗСУ 117 бригада152 батальйону у роту вогневої підтримки військової частини А7318.
Стримував агресію загарбників на кордоні в Сумській області (Краснопільщина). У лютому 2024 року був направлений разом з побратимами на Донеччину, а саме на Лиманський напрямок.
13.03.2024 р. поблизу н.п.Терни Донецької області під час виконання бойового завдання по утриманню позицій від ворожого наступу у зоні проведення бойових дій, під час ворожого обстрілу загинув військовослужбовець, наш земляк, водій кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч А 7318 старший солдат Святець Олексій Миколайович
19 березня 2024 року траурний кортеж з тілом загиблого нашого земляка зустріла Вільшанська громада створивши живий коридор ставши на коліна перед Захисником. Провести Олексія Миколайовича в останню дорогу прийшли рідні, друзі, керівництво громади, військовослужбовці, духовенство, знайомі та односельці.Нескінченний людський потік до домовини та море сліз... Стоячи на колінах, встеляючи останній шлях Героя квітами і щирими словами співчуття, адресованими родині загиблого, присутні схилили голови у великій скорботі...
Проводжали із великою шаною і вдячністю у серці, адже Олексій Миколайович своїм життям заплатив за нашу незалежність і свободу, за наше мирне майбутнє.
Тепер наш Герой у Небесному Війську боронитиме нас від негараздів, а ми молитимемось за його спокій у Вічному Царстві.
Олексію Миколайовичу! Шкода, що ціною власного життя наближали нашу Перемогу! Вона обов’язково прийде в Україну завдяки таким, як Ви.
НЕ ПРОБАЧАТЬ ПОБРАТИМИ ВОРОГАМ!
НЕ ЗАБУДЕМО МИ!
Вклоняємося доземно, Герою!
Вічної шани! Світлої пам’яті!
